Протягом літа представником державної
екологічної інспекції Луганської області спільно з працівниками Старобільського
ДЛМГ та громадськими помічниками проводився облік байбаків на території
Новопсковського району.
Зазвичай облік здійснюється у такий
спосіб: визначається площа перебування байбаків, на карту землекористування
наносяться всі сімейні ділянки байбаків, визначається щільність поселень, а
візуально (користуючись оптикою-біноклем) ведеться підрахунок кількості тварин
у родині. Робота кропітка, має свої погрішності, але все ж таки дає змогу
оцінити масштаби освоєння байбаками тієї чи іншої території. Учасники обліку
вирішили у максимально стислі терміни охопити якомога більшу частину району,
проїхавши його з кінця в кінець – від південної межі до північної.
Байбаки поселяються сім’ями і колоніями.
Головним ворогом байбаків насамперед є хижаки – вовки та лиси. Свої нори,
довжина яких може сягати 60 метрів, а глибина п’яти, вириті під кутом 50
градусів, байбаки облаштовують ґрунтовно і по господарські: там є «спальні»,
відхожі місця, навіть пологові камери. До речі, маленькі байбачки народжуються
зовсім крихітними – вагою 23-29 грамів(мишенята!), але вже через місяць їхня
вага збільшується вдесятеро.
Підрахували, що кількість байбаків га
території місцевих угідь становить близько 535 голів, з урахуванням
погрішності, звичайно. Серед них десь 316-320 дорослих байбаків та всі інші
молодняк – одно – або дволітки. Поки ця кількість недостатня для того, аби
байбак став об’єктом полювання. Порівняйте: за офіційними даними на початку 90-х
років на території Новопсковського району налічувалось 1790 байбаків. А ще
раніше за царських часів, лише промисловий забій становив сорок тисяч байбаків
на рік. Тому заспокоюватися на нинішніх природоохоронних здобутках не варто.
Адже боротьба за природу триває.