Україна разом з країнами Європи рухається
до системного захисту та збереження особливо цінних природних територій. Захист
навколишнього природного середовища і невідкладність рішучих заходів на основі
широкого співробітництва держав Європи втілює Бернська конвенція.
Бернська Конвенція про охорону дикої флори
та фауни і природних середовищ існування в Європі (англійською - Convention on
the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats) від 1979 року
набула чинності першого червня 1982 року. Україна приєдналась до Бернської
конвенції 29 жовтня 1996 року. Через неузгодження певних юридичних
формальностей Україна протягом 1996– 1998 років брала участь у роботі Конвенції
як спостерігач. Завдяки зусиллям Мінекобезпеки та Міністерства закордонних
справ України юридично-правові питання були вирішені, і з травня 1999 року
Україна вважається повноправною стороною охорона дикої флори і фауни та їхніх
природних середовищ існування в межах Європи, особливо тих, охорона яких
вимагає співробітництва декількох держав, а також сприяння такому співробітництву.
Конвенція має 4 додатки, три з яких
стосуються тварин, а саме:
Додаток II містить перелік видів тварин,
що підлягають суворій охороні;
Додаток III представлені види тварин, що
підлягають менш суворій охороні, але потребують спільних дій Сторін конвенції;
Додаток IV містить перелік заборонених
засобів добування тварин.
Основними завданнями Бернської конвенції
є: встановлення відповідного рівня захисту для видів флори і фауни та
середовища їхнього існування, що знаходяться в несприятливому стані, посилення їх
охорони, розробка та вжиття заходів щодо збереження ареалів видів дикої флори і
фауни, особливо тих, що знаходяться під загрозою зникнення, сприяння та
розвиток міжнародного співробітництва в галузі збереження природи.
Виконавчим органом Бернської конвенції є
її Постійний комітет, до складу якого входять офіційні представники всіх
сторін. На щорічних засіданнях комітету обговорюються напрямки, програми,
проекти та плани дій, спрямованих на збереження та відновлення європейського різноманіття,
схвалюються відповідні рекомендації та резолюції, а також вносяться поправки до
додатків конвенції.
У 1998 під егідою Бернської конвенції було
створено так звану "Смарагдову мережу" територій особливого
природоохоронного значення (Areas of Special Conservation Interest, ASCIs) на
теренах країн - членів конвенції, котрі керуються програмою "Natura
2000" Європейського Союзу. Ця програма також здійснює моніторинг та
контроль стану видів, що знаходяться під загрозою зникнення, та надає допомогу
в законодавчій та науковій сферах. Першочерговим для України завданням є
внесення до Смарагдової мережі природних заповідників і національних природних
парків, всі з яких відповідають зазначеним критеріям. Це дозволить підвищити
відповідальність за збереження окремих рідкісних і зникаючих видів
біорізноманіття та природних середовищ і активніше набувати накопичений в
Європі досвід щодо природоохоронного менеджменту. Зараз Конвенція діє під
егідою Ради Європи, її керівним органом є Постійний комітет у складі представників
усіх Договірних сторін, який збирається щорічно й приймає резолюції щодо
інтерпретації положень Конвенції, рекомендацій щодо збереження окремих видів
(груп видів), методичних вказівок тощо. Кожні 4 роки Постійним комітетом
видаються доповіді стосовно загальної політики збереження біорізноманіття. У
моніторингу реалізації завдань Конвенції суттєву роль відіграють національні та
міжнародні неурядові (громадські) організації. Щорічно Постійний комітет
Конвенції розглядає скарги щодо збереження того чи іншого виду або типу
природного середовища в країнах Європи (число таких справ перевалило за 400).
Відповіддю на скарги уже стали більше 20 рекомендацій та ряд оцінок на місцях,
хоча основна робота по ліквідації підстав для скарг проводиться у відповідних
країнах.
Всі раніше сказане дає уявлення про
колосальне значення захисту навколишнього середовища і невідкладність рішучих
заходів на основі широкого співробітництва держав. Цим визначається і роль
Бернської конвенції.