Стокгольмська
конференція з охорони навколишнього середовища в 1972 році прийняла
рекомендацію про створення міжнародної програми з освіти в галузі навколишнього
середовища. З метою виживання необхідне переосмислення самої суті
взаємовідносин людини, суспільства і природи, на основі нових підходів та ідей.
Практична реалізація ідей сталого розвитку пов’язана зі зміною стереотипу
культури взаємин людини і природи.
Людство
досягло такої стадії, коли антропогенний вплив на біосферу набув безповоротний характер, різко загострилися
суперечності між зростаючими потребами суспільства і можливостями природи.
Екологічна освіта висунута ЮНЕСКО та Програмою ООН з охорони навколишнього
середовища в розряд основних засобів гармонізації взаємодії людини і природи.
Екологічна
освіта і в світі, і в Україні вважається сьогодні пріоритетним напрямом
навчання і виховання загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів.
Конференція ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, на якій обговорювалися проблеми
навколишнього середовища та розвитку освіти, у своїх документах і рішеннях також
підкреслила величезне значення екологічної освіти в реалізації стратегії
виживання та сталого розвитку людства. Вищою і кінцевою метою екологічної
освіти та виховання вважається формування ексцентричного типу екологічної
свідомості, оскільки лише свідомість визначає поведінкові реакції людини, її
вчинки, які виражаються в екологічній культурі.