Щорічно 27 лютого відзначається інтернаціональний екологічне свято — Міжнародний день полярного ведмедя (International Polar Bear Day). Ініціатором цього природного свята виступає організація Polar Bears International (PBI) — міжнародна організація, яка бореться за збереження популяції полярних (білих) ведмедів.
Завдання Міжнародного дня полярного ведмедя — поширити інформацію про цих тварин і привернути увагу громадськості до необхідності охорони як самих ведмедів, так і їх природного середовища існування. Також йдеться про необхідність вирішувати проблему танення полярних льодів — основну причину загрози зникнення популяцій полярних ведмедів. Танення льодів в Арктиці, що відбувається в результаті глобального потепління, може призвести до зникнення двох третіх білих ведмедів до 2050 року. Ще однією причиною, яка загрожує життю білих ведмедів, є розробка нафтових родовищ з подальшим забрудненням навколишнього середовища.
У травні 2008 року США занесли полярного ведмедя в Червону Книгу зі статусом виду, що перебуває під загрозою зникнення. Канада і Росія визначили статус білого ведмедя як «уразливий вид».
Полярний ведмідь — одне з найбільш великих наземних ссавців ряду хижих, він може досягати трьох метрів в довжину і важити до тони (хоча середня вага зазвичай становить близько 400-450 кг для самців і 200-300 кг для самок). Самий великий самець полярного ведмедя, зареєстрований за всю історію спостереження за цими тваринами, важив одну тонну. Важливо пам'ятати, що білих ведмедів можна зустріти тільки в Арктичних широтах, поблизу Північного полюса. В Антарктиді, поблизу Південного полюса, білі ведмеді не мешкають.
Дані, отримані в останні роки, свідчать про те, що полярний ведмідь (Ursus maritimus) вступив на шлях еволюції приблизно п'ять мільйонів років тому. Його предком був бурий ведмідь. Але, на відміну від свого бурого родича, що мешкає на землі, полярний ведмідь чудово адаптувався до життя на Крайній Півночі, серед морських льодів.
Білих ведмедів не можна віднести до стрімко зникаючих тварин, проте їх популяція потребує охорони. Полярні ведмеді повільно розмножуються, а смертність серед молодняку може досягати 30%. За приблизними оцінками вчених, сьогодні у світі налічується приблизно 20-25 тисяч особин білого ведмедя. Провідні світові фахівці, які вивчають полярних ведмедів, опублікували дані про те, що з 19 субпопуляцій полярного ведмедя — вісім зменшилися, три залишаються стабільними, а одна збільшилася. Дані про решту семи субпопуляціях зібрати поки важко.
Цікаво, що полярним ведмедям дуже комфортно при температурі навколишнього середовища мінус 45 градусів і нижче. Тепло зберігається завдяки двум шарам хутра і товстого шару підшкірного жиру. Крім того, завдяки невеликим розмірам вух і хвоста також запобігається втрата тепла. Ще один цікавий факт, пов’язаний з кольором, полягає в тому, що шкіра полярних ведмедів насправді чорна. Це допомагає їм зберігати тепло. Можна навіть сказати, що білі ведмеді більше страждають від перегріву організму, особливо під час бігу за здобиччю.
Зазвичай у самок полярних ведмедів народжуються по двоє дитинчат, але буває, що умови середовища існування ведмедиці сприяють появі на світ трьох ведмежат або навпаки — тільки одного ведмежати. Дитинчата залишаються з матір'ю до двох з половиною років, навчаючись полюванні і набуваючи навички виживання в суворому арктичному середовищі.
Полюючи на тюленів, полярні ведмеді використовують чимало психологічних та інтелектуальних трюків. Вони навіть закривають лапами свої чорні носи, щоб їх не помітили на фоні снігу. Ці тварини будують багатокімнатні берлоги в снігу.
У білих ведмедів особливо розвинене почуття нюху. Вони чують тюленя в льодах на відстані до 30 кілометрів, і вони можуть відчути дихальний отвір тюленя в льоду на відстані в майже один кілометр, навіть якщо тюленя немає поблизу.
У полярного ведмедя, як правило, незграбна і великовагова хода з середньою швидкістю ходьби близько 5,6 км/год. Але, незважаючи на свої гігантські розміри, ведмеді можуть розвивати швидкість пересування до 40 км / год.