«Цвітіння»
води — це природне явище, що супроводжується різкою зміною її кольору внаслідок
масового розмноження мікроскопічних водоростей, передусім синьо-зелених
(ціанобактерій). Вода з прозорої перетворюється на каламутну, зеленкувату, а
згодом — на насичено-зелену або навіть темно-зелену масу.
Ціанобактерії
— звичні мешканці водойм із повільною течією або стоячою водою. Найінтенсивніше
вони розмножуються при температурі понад 20 °C і високому вмісті у воді сполук
фосфору та азоту, які часто надходять із добрив, миючих засобів або неочищених
стоків.
До
чинників, що сприяють масовому «цвітінню», належать висока температура,
інтенсивне сонячне випромінювання, слабкий вітер, повільна течія. Але провідну
роль відіграє антропогенний вплив: розорювання прибережних територій,
будівництво дамб і скидання побутових чи промислових стічних вод.
Під
час активного розмноження водорості заповнюють усю товщу води, утворюючи щільну
плівку на поверхні, яка перешкоджає проникненню світла та кисню. Це пригнічує
розвиток інших, корисних видів водоростей і ставить під загрозу життя всього
водного біоценозу.
Після
відмирання водоростей починаються процеси їх розкладу, що супроводжуються
викидом токсичних речовин і зниженням рівня розчиненого кисню. Це не тільки
провокує масову загибель риби, а й порушує здатність водойми до природного
самоочищення.
«Цвітіння»
води — це не лише естетична проблема, а й серйозне порушення екологічної
рівноваги. Для запобігання подальшій деградації водойм необхідні системні дії:
контроль за вмістом фосфору й азоту, зменшення забруднення стоками, дотримання
природоохоронного законодавства та відповідальне ставлення суспільства до
водних ресурсів.