Протягом 2022 року на території України діяла повна
заборона полювання. Але така заборона виявилась недоцільна і навіть шкідлива
для країни.
Не дивлячись на те
що за рік заборони полювання і відбулися позитивні ефекти, такі як
підвищення чисельності зайця русака чи фазана в деяких регіонах, то цього
ефекту можна було досягти і без заборони полювання та руйнування мисливської
галузі. Для цього достатньо часткового обмеження полювання там, де в цьому є
потреба, інтенсифікувати штучне розведення дичини, покращити контроль за
проведенням біотехнічних заходів та полюванням, змінити правила полювання.
У цілому заборона полювання призвела переважно до
катастрофічних наслідків – руйнування мисливської галузі, зубожіння мисливських
господарств, відповідно занепаду єгерської служби, вибуху чисельності хижаків
та спалаху сказу. Відбулась міграція тварин пов’язана з бойовими діями. Зі
сходу у центральні та західні області мігрувала досить велика кількість такого
виду хижака, як шакал, який в мисливських угіддях України був практично
відсутній. За нинішньої ситуації, коли знижена можливість регулювання
чисельності шкідливих хижаків, насамперед, лисиці, шакала, сірої ворони, їх
поголів’я росте катастрофічними темпами і стало реально загрожувати життю людей
і масовому знищенню цінних видів мисливських і червонокнижних тварин.
Без полювання, мисливського господарства, регулювання
чисельності шкідливих хижаків, державний мисливський фонд, як і чисельність
червонокнижних тварин, за 1–2 роки скоротяться вдвічі.
Більше того, регулювання мисливцями шкідливих хижаків,
особливо лисиці, слід дозволити в усіх регіонах, де це тільки можливо.
Зрозуміло, що це потрібно робити координуючи дії мисливського господарства з
військовими, враховуючи їх вимоги. А також важлива координація між
правоохоронними структурами, територіальною обороною, користувачами мисливських
угідь щодо охорони та відтворення мисливських тварин. Враховуючи воєнний стан
на території України, військові адміністрації врегулювали перелік посадових
осіб, які мають право перебувати в лісових масивах. Але перебування будь-якої
іншої людини на території мисливських угідь з мисливською зброєю прирівнюється
до полювання.
Наразі головними небезпеками проведення полювання є:
1. Наявність вибухонебезпечних предметів в угіддях,
які можуть завдати шкоди мисливцям, їхнім собакам та транспорту;
2. Постріли в угіддях під час проведення полювань і
наявність людей у камуфльованому одязі, можуть відволікати увагу і створювати
проблеми для роботи військових служб та об’єктів;
3. Диверсійно-розвідувальні групи ворога можуть під
виглядом мисливців пересуватись угіддями, проникати у населені пункти,
наближатися до військових об’єктів тощо.
Але треба розуміти, що навіть якщо воєнні дії
припиняться у цьому році, наслідки війни у вигляді засмічених мисливських угідь
вибухонебезпечними предметами позначатимуться на роботі мисливських господарств
ще десятки років. Тому усім, і
мисливцям, і користувачам мисливських угідь слід навчитися жити з цим,
проводити полювання та вести мисливське господарство в умовах додаткових
обмежень та підвищеної небезпеки.