Другий місяць осені починається з
особливої дати. 1 жовтня весь світ відзначає Міжнародний день людей похилого
віку — свято, яке покликане звернути увагу всього людства на потреби старшого
покоління. Повага до старших — одна з головних цінностей людської моралі. Саме
тому в 1990 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про заснування
Міжнародного дня літніх людей, призначивши його на перший день жовтня.
Першими це свято святкували європейці.
Потім до них приєдналися американці, а близько 10 років тому це свято стало
по-справжньому інтернаціональним. Україна також підтримала ініціативу
міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно відзначає цей день.
Рішення про щорічне відзначення в Україні
Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального
захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено
урядовою постановою від 26 вересня 1997 року № 1066 «Про щорічне відзначення
Міжнародного дня громадян похилого віку». Відповідно до Указу Президента
України від 24 вересня 2004 року № 1135/2004 1 жовтня Україна відзначає і День
ветерана.
Цей день – не лише можливість нагадати
всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої
частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його
культури, взаємозв’язку поколінь.
За міжнародною класифікацією, особою
похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині - понад
629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на Землі. До 2050 року число їх
у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі, а загальна кількість складе 2
мільярди осіб.
За даними Держкомстату України, кожен 5
мешканець – це особа похилого віку, шоста їх частина самотні люди. Половині із
самотніх людей потрібна допомога в повсякденному житті, особливо сьогодні, коли
для багатьох пенсіонерів основним джерелом існування є пенсія, розмір якої не
забезпечує нормального життя.
У цей день у світі говорять про проведені
активні дії щодо захисту інтересів людей похилого віку, створення для них
сприятливих умов життя, про невирішене у цій сфері. Це і привід до роздумів
щодо взаємозв’язку поколінь. Тяжкі випробування випали на долю ветеранів і
людей похилого віку. Вони пройшли крізь жахи тоталітаризму, голодоморів, війни
та репресій, але зуміли вистояти і пронести через життя найкращі духовні якості
покоління – честь, гідність, вихованість, толерантність. Пам’ятаймо і надалі
про свій невідплатний борг перед ветеранами та громадянами поважного віку.
Давайте не будемо забувати, що в
майбутньому, так чи інакше, ми станемо на їх місце та будемо більш вшанувально
та відповідально ставитися до стареньких!