Степовий бабак, або байбак, – типовий
мешканець степу. Бабаки воліють жити на відкритих місцях, уникаючи високої
трави і чагарників, які закривають огляд і заважають їм вчасно помітити
небезпеку.
Байбаки рослиноїдні. Люблять овес,
лишайники, мохи, квіти, конюшину, березку, овочі, коріння. Хоча в неволі із
задоволенням їдять м’ясо і солодощі. Цікаво, що байбак не п’є воду. Йому цілком
достатньо води, яка є в рослинах, росі.
Запасів корму в норі байбака не знайти –
на зиму запасається тільки підшкірний жир, і його зазвичай вистачає не тільки
на період сну, але і на перших порах після пробудження, коли зеленої трави ще
мало. Як тільки з’являється свіжа трава, бабаки починають посилено харчуватися.
Тваринки часто переривають годівлю, щоб озирнутися на всі боки. Помітивши
небезпеку, бабак встає і гучним криком попереджає сусідів.
Байбаки – громадські тварини, сім’я займає
значне місце в їхньому житті. Дитинчата у бабаків народжуються в червні, їх
може бути від 1 до 15, але найчастіше 4-6. Вони з’являються на світ голими і
сліпими, масою всього 30-40 г. Очі у них відкриваються тільки на 23-й день.
Через 40 днів молоді байбаки починають виходити з нори і перший раз пробують
травичку. Мати продовжує годувати дитинчат молоком 50 днів. До першої зимівлі
самка оберігає малюків і вчить їх уникати небезпеки. Однорічні байбаки вже
цілком самостійні, але все ще залишаються в батьківській норі.
Байбак до 85% часу проводить в норах і
нездатний існувати без них.
У червні працівниками Державної
екологічної інспекції у Луганській області прийнято участь в якості
спеціалістів для проведення обліку байбака на території мисливських угідь
Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство».
Так, на Старобільській дільниці враховано
229 малих та 217 дорослих особин байбака. На Новопсковській дільниці враховано
295 малих та 372 дорослих особин.